http://rights.martin-club.org.index.php?id=1300564256

Коли звертатися до логопеда?

Олена Жбаннікова, вчитель-логопед дитячого будинку «Проліски»
Мовленнєві проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. У третини обстежених дітей виявляються мовленнєві вади. Як стверджують, відомі фахівці, ситуація просто критична.
Це явище ускладнюється ще й тим, що деякі вади вимови позначаються на інтелекті дитини. Затримка в розвитку мовлення викликає затримку розумового розвитку дитини, обмежує її загальний потенціал. У подальшому житті дитини мовленнєві проблеми спричиняють погану успішність у школі. А в наслідок цього – занижену самооцінку, закомплексованість, неврози.
Як фахівцям підступитися до такої дитини, як допомогти? Що робити батькам, коли навіть логопед не завжди точно може визначитися з методикою, яка допоможе дитині?
Однією з причин того, що дитина не розмовляє, або розмовляє недостатньо, може бути затримка мовного розвитку. Такі діти на перший погляд нічим не відрізняються від інших, але в них відбувається несвоєчасне формування мови. Цьому сприяє брак спілкування або неповноцінна мова оточуючих. Причиною може бути поганий фізичний та психічний стан, часті хвороби, уповільнений темп дозрівання нервових клітин, які відповідають за мову.
Взагалі, йдеться про те, що мова з′являється пізніше, ніж в інших дітей, і розвивається повільніше. В іншому дитина із затримкою мовного розвитку не має проблем ні зі слухом, ні з розвитком інтелекту. Але, якщо своєчасно не було вжито корекційних заходів, ці діти входять до групи ризику із проблем шкільного навчання.
Необхідно назвати ще одну, вагому причину затримки мовного розвитку дитини. Йдеться про виховання дітей методами силового примусу. Відомо, що навчитися можна того, що подобається, що важлива умова розвитку пізнавальної діяльності – це емоційний комфорт, наслідувати можна тільки тих, кого любиш. Тим більше, якщо йдеться про таку чутливу річ – мову дитини.
Адміністративно-командні методи виховання та навчання дітей призводять до спізнілого та недостатнього формування їхніх життєвих цінностей і як наслідок – неповноцінний розвиток усіх вікових знань, умінь, звичок.
Виходячи з названих вище причин затримки мовного розвитку дитини, батьки за допомогою логопеда можуть суттєво допомогти дитині.
Отже, при вадах слуху обов′язкове звернення до лікаря-сурдолога, який може попередити можливе подальше погіршення слуху, а також направить до сурдопедагога для розвитку мови.
При зниженні інтелекту або затримці психічного розвитку, при якому також може спостерігатися затримка розвитку мови, обов′язковим є звернення по допомогу до дитячого психіатра. Цей фахівець медикаментозно простимулює розвиток зон мозку, які відповідають за мову.
Тепер про можливість встановлення пози артикуляційних органів. Якщо дитині важко зробити позу язика, пальчиків, складно, але неможливо вимовити якийсь звук, стає зрозумілим, що первинне порушення тут – порушення відчуття в артикуляційних органах (кінетичні порушення). Що робити у такому випадку?
Тут слід враховувати аспект визначення звука (слуховий гнозис). Тобто якщо порушена поза (аферентний праксис), треба йти через збережене слухове сприйняття. Для цього з дитиною слід гратися у звуконаслідування. Крім цього дуже корисна робота з постановки пози пальчиків на обох руках. Це будь-яка робота з пальчиками (зроби зайчика, покажи, скільки тобі рочків тощо). Корисно проводити масаж кистей рук, зокрема пальчиків. Мозок тісно пов′язаний з усіма м′язами, а м′язи кистей рук є представництвом відносно великої території мозку людини. Тому й стимуляція ручок є сигналом до стимуляції значної зони в мозку дитини, що відповідає за мову.
Не буде зайвим розвиток і загальної моторики: різні фізкультурні вправи (гімнастичні, стрибки через мотузочку, попадання у ціль тощо).
Мовлення ще розвиватиметься тоді, коли розвиваються знання дитини про навколишній світ, а також уява, тобто відбувається апелювання до правої півкулі. Тому дуже важливими є вправи, ігри на розвиток уяви.
Отже, слово народжується в образах, почуттях, уяві. Тому в роботу треба включати не лише вправи на те, що бачу, а й на те, що чую, чого торкаюся. Тобто задіяти всі аналізатори: зоровий, тактильний, слуховий, а також відчуття запаху та смаку (наприклад, дати дитині торкнутися чогось м′якого або твердого, теплого або холодного тощо і назвати його).
Ще раз треба нагадати: батьки мають знати, що відбувається з мовою їх дитини і в якому напрямку діяти. Але звернення до спеціалістів, зокрема до логопеда, допоможе точніше визначитись з проблемою та прискорить виправлення мови.

Вчитель-логопед
дитячого будинку «Проліски»
Олена Жбаннікова

коментарі

новий коментар